Холодного січневого вечора Шерон вийшла на вулицю, щоб помилуватися місячним затемненням. У вікні навпроти вона побачила дівчинку, яка мила посуд у пізню годину. Це здалося їй дивним, адже у сусідів був тільки син... «Я зовсім ще маленька. Три роки тому я опинилася у Флемінгів. Тут непогано. Тесляр обладнав для мене невелику спальню в підвалі. Мем сказала: «У цій кімнаті буде дещо цінне». Приємно знати, що мене вважають значущою. Я не знаю, як я потрапила до Флемінгів, але тепер належу їм. І здається, так буде завжди».