У цій книзі описується практика Шіваратрі - нічних пильнування та вогняних церемоній в ніч перед молодим місяцем, які є дуже потужною і фундаментальною практикою для ідучих шляхом короля йогів пана Шиви. Сенс і міць цієї практики засновані на використанні найбільш відповідного часу для духовного стрибка, тобто часу, який буде найбільш плідним і результативним для досягнення поставлених цілей. А інструментарій цієї практики базується на ведичному Знанні про роботу першоелементів. У цій практиці акцент робиться на стихії вогню. Шива тут у Сибіру. Можливо і знову, але далеко не в Гімалайських снігах, тут повно снігу. Наведений тут "щоденник", що фіксує особливий період духовного подвижництва, призначений трішки розширити горизонт розуміння духовності та ввести деякі нові поняття рідною мовою та у звучанні серця рідного етносу та культури. Це спроба збагатити сферу духовного досвіду рідної Русі та прискорити розвиток паростків вищих цивілізацій, що живуть за принципом космічного кохання. І це не відрив від материнської культури, а пошук універсальної культури.