Є кілька доступних спогадів німецьких танкових екіпажів, які зосереджуються на кульмінаційних останніх 12 місяцях війни на Східному фронті, 1944-45. Що робить звіт Бруно Фрізена фактично унікальним, так це його сімейне походження: його батьки походили з німецькомовної менонітської спільноти в Україні, і за всіма ознаками і культурою вони були німцями. Що ще складніше, у 1924 році його батьки виїхали з України до Канади, де народився Бруно. У березні 1939 року він і його брат Оскар опинилися на кораблі, що прямував до Бремерхафена в Німеччині. Він майже не розмовляв німецькою і ніколи не був у Німеччині, проте його батько передбачав, що в Третьому рейху на них чекає краще життя.

Зрозуміло, що Бруно потрапив у Другу світову війну, а в 1942 був призваний до Вермахту. Автор надає повну інформацію про своє сімейне походження та те, як через ці незвичайні обставини він опинився німецьким солдатом канадського походження.

Основна частина книги — це детальна розповідь про навчання автора, і його подальша служба в 25-му танковому полку, що входила до складу 7-ї танкової дивізії. Як випливає з назви, Бруно Фрізен спочатку служив навідником на борту Panzer IV, а потім став екіпажем менш відомого мисливця за танками Jagdpanzer IV. Автор надає фантастичну кількість інформації про ці дві машини та про те, як екіпажі насправді билися з ними. Подібні «практичні» деталі майже ніколи раніше не були доступні, особливо така широка інформація щодо характеристик і бойових характеристик Jagdpanzer IV.

Окрім надання великої кількості інформації про конкретні німецькі танки та їхні бойові характеристики, автор дуже детально описує бойові дії на Східному фронті, включаючи танкові бої в Румунії навесні 1944 р., Литві влітку 1944 р. та Західній Пруссії на початку 1945 р. Якщо хтось хоче знати, як Німецькі танкові екіпажі воювали з Радянами в останній рік війни, тому ця книга містить видатну розповідь, яка містить матеріали, яких просто немає в інших місцях.

Автор завершує свою розповідь роздумами про свої післявоєнні спроби повернення до Канади, яке зрештою вдалося в 1950 році, і його подальше життя там.

Ця книга — це не просто критика бойових броньованих машин і танкової війни, це, перш за все, дуже людська історія, розказана в жива, розмовна та плавна манера, і є вагомим внеском у літературу Другої світової війни.