«Він зупинив коня і почав прислухатися. Але кінь його, гарячої андалузької породи, тряс вуздечкою і бив копитами об дерев'яні пні, тож важко було щось почути. Тим часом кінь іншого вершника, схожий на мула, стояв нерухомо. Як коні, і вершники являли собою повну протилежність. Вершник, що сидів на андалузькому коні, був високий гарний чоловік, з коротко обстриженим каштановим волоссям і окладистою бородою, яку тоді носили французькі дворяни в наслідування короля. Його сукня з дорогих кольорових матерій, хоч і запилена і забризкана брудом від подорожі, різко відрізнялася від темного одягу і грубого волосяного плаща його супутника, якого, незважаючи на бороду, можна було визнати за католицького ченця за блідо-жовтим кольором обличчя…»