Мої внутрішні голоси дійшли консенсусу і більшістю вирішили написати-таки саме цю книгу. Заклепочникам та мімокрокодилам тут явно нічого не світить. Звичайна історія про те, як особистість сучасника випаровується в якийсь історичний період. А я розважатимуся тим, що, як завжди, переконопачу і перетрактую те, що тоді відбувалося. Тому що та історія, яку ми навчали, починаючи зі школи, все одно постійно змінюється від десятиліття до десятиліття. І автентичність переавтентичується і герої минулих епох перегероїваються всіма, кому не ліньки. Зрештою, тут я деміург і значить буде по-моєму, а не ленінською чи горбачовською. Незгодні мають повне право спливти всім одвірком в інші книги за тамтешніми одвірками. Ах, винен, у літературному морі ж ходять, а не плавають! Загалом (для півтора землекопів, що залишилися) потрапимо за часів Павла Першого…