Повіривши в юності в ідеали революції, він вірою та правдою служив режиму. І служив чесно: злети та падіння у його кар'єрі завжди були наслідком внутрішніх переконань, а не кон'юнктурним рухом. Плоть від тіла системи, він став одним із найяскравіших і мужніх діячів правозахисного руху 60 — 70-х років у СРСР. Саме шоком влади від того, що така людина раптом виламується з їхнього середовища, пояснюється, мабуть, те, чому Григоренка саджають не до в'язниці, а до психлікарні. Напевно, він справді здавався божевільним… Спогади генерала-дисидента — один із найцікавіших документів епохи, яка безповоротно минула. Тільки опинившись на заході, генерал зміг дописати свою книгу, наповнену ідеями правозахисності. Книга розчарованої в радянській системі людини, яка до певного часу вважала всі незручності радянського ладу випадковими, а потім, раптом, розглянула в них систему.