Іноді життя кардинально змінюється за лічені секунди — і більше не повертається до колишнього русла. Так сталося з Янною Бертою, коли уроки в школі раптом були скасовані, а учням наказано терміново евакуюватися. На атомній електростанції в Графенрайнфельді — кілька десятків кілометрів від рідного Шліца та зовсім поряд із Швайнфуртом, куди поїхали батьки! — трапилася аварія, і радіоактивна хмара буде тут за кілька годин. Янна-Берта з молодшим братом Улі кидаються до велосипедів і мчать геть із міста — як і сотні інших сімей. Пройшовши через суєту і паніку, через трагічні випадковості та ситуації особистого вибору, через лікарні та чужі будинки, Янна-Берта повернеться на батьківщину зовсім іншою людиною, яка подорослішала і готова відстоювати своє право на життя. «Найбільше я хотіла проілюструвати можливі наслідки інциденту на реакторі і попередити читачів про них»,— так Гудрун Паузеванг пояснювала, чому вирішила написати повість «Хмара». Сісти за стіл і створити цей текст її змусили новини з Чорнобиля 1986-го — і книга вийшла в Німеччині вже за рік після катастрофи. Пізніше вона була перекладена англійською та іншими мовами, ставши справжньою підлітковою класикою, а в 2006-му була екранізована: картину Грегора Шнітцлера «Хмара» журі визнало найкращим фільмом для молоді на фестивалі в Баварії. і вигадка одночасно. Наскільки б лякаючими не виглядали описані події, вони можуть стати реальністю. Реальністю може стати і нетерпимість людей, які уникли катастрофи, до жертв, а безвідповідальність влади вже нею стала: розмірковуючи про користь АЕС, політики та промисловці замовчують ризики, з якими атомна енергетика пов'язана. Повість-попередження «Хмара» розрахована на підлітків, але сміливість та відвертість автора зворушать навіть дорослих читачів.