Друга частина трилогії автора про мексиканську революцію охоплює відносно невідомий для російського читача період 1917–1928 років, коли саме до Мексики та Росії була прикута увага всього світу. В обох країнах перемогли масштабні народні революції та 20-ті роки були часом реалізації революційних програм на практиці. В умовах запеклої протидії Заходу (і у випадку Мексики – насамперед США) Росія та Мексика проводили грандіозні соціальні експерименти, уважно вивчаючи досвід один одного. В обох країнах відбувалися запеклі внутрішні сутички в стані перемогли революціонерів - і все це на тлі боротьби з реакцією, що піднімала голову. СРСР приділяв Мексиці дуже велику увагу як з революційним, народним режимом. Не випадково, що радянським повпредом у Мехіко була призначена відома на той час у всьому світі Олександра Коллонтай. 1928 рік – рік корінного перелому у розвитку революційного процесу як у Радянському Союзі, так і в Мексиці. Відбулася зміна моделей - у бік радикалізації революції на користь прискорення індустріального розвитку та подолання вікової відсталості.