Книга «Шлях води» по праву може бути названа лебединою піснею Алана Вотса, його духовним заповітом усім тим, хто продовжує подорож мальовничими просторами між двома вічностями — вічністю до життя і вічністю після неї. Здавалося б, якщо автор не пропонує нам змінювати цей світ, що він взагалі може сказати - як він може по-новому побачити життя, про яке всі від малого до великого знають, що воно непередбачуване, швидкоплинне і далеко не завжди радує нас? І все ж таки автор знаходить, що сказати. Відомий своїми багатьма книгами («Шлях Дзен» та «Книга про Табу» — лише перші ластівки в російському перекладі), Алан Уотс знову захоплює нас яскравою манерою викладу, очевидністю та витонченістю спостережень, їх надзвичайною глибиною. З неповторною майстерністю він повертає нас у третю, а насправді єдино реальну вічність — у потік сьогодення, туди, де кожне запитання відповідає саме на себе, де й поготів немає жодних проблем. За кілька місяців до свого відходу в листопаді 1973 року, Алан Уотс відобразив це унікальне, містичне світовідчуття, переосмислюючи давню, як світ, філософію Дао. Щоб по-новому поглянути на життя, щоб повернутися до витоків світу в поточній миті, каже він, справді не потрібно нічого змінювати — достатньо лише усвідомити те, що було сказано китайськими мудрецями тисячі років тому, але вірно для будь-якого місця та часу… І хоча книга «Шлях Води» залишилася незакінченою, головне автор встиг сказати — і це головне зараз перед вами, надруковане чорними білими сторінками.