Марію Галину знають і люблять як поціновувачі високої преміальної прози (про що красномовно свідчить приз симпатій глядачів премії «Велика книга»), так і шанувальники вишуканого жанру хорор. Чарівно-похмурі «лавкрафтіанські» повісті та оповідання зачаровують і заколисують, затягуючи у химерний світ на межі яви та страшного сну, коли до останніх рядків не знаєш, чи суджено герою в останній момент струсити морок чи повернутися в реальність йому не доля. Та й чи треба? Головне – не озиратися!..