Але в моїй пам'яті і весь Таджикистан, і місто Душанбе, і селище Розвідників - залишаться такими, якими я їх знав - екзотичною, дружелюбною східною країною, з сильно розвиненою родинністю, причому не тільки вдома чи в селищі, а й у усій державі, включаючи адміністративну владу та міліцію. Тоді це не здавалося чимось страшним, сприймалося як цікава місцева східна особливість, у крайньому випадку, могло лише викликати посмішку. Звичайно, навіть за моїм минулим враженням, ніякого відношення до соціалізму тодішній Таджикистан не мав... У розпал перебудови з'явилася велика кількість так званих «шоп-турів». Це поїздки населення за товарами тієї країни, в яку організовувався «шоп-тур», які нічого спільного з туризмом не мають. До Пакистану тоді їздили ще мало, для наших туристичних організацій та «човників» це була ще «дика, незасвоєна територія». Звісно, було зроблено спроби налагодити комерційні відносини і з Пакистаном, на рівні приватних «шоп-турів». В одну з перших таких поїздок ми купили путівки.