Я був звичайною людиною, яка до третього десятка починає усвідомлювати, що багато дитячих мрій так і залишаться мріями. Що гарантійний пробіг подарованого природою тіла скоро закінчиться, прийдуть хвороби, а з ними слабкість та зневіра. Що рік іде за роком, а життя не змінюється. Чогось не вистачає. Чогось простого та практичного, що дуже просто зробити і що ні від кого не залежить. Такого чарівного, щоб це прямо – бац – і змінило все життя. Я, як і всі, шукав свою чарівну пігулку. І ось одного разу одягнув кросівки і побіг. Побіг – і життя справді почало змінюватися. Я почав розуміти багато речей по-іншому. Повернулося почуття впевненості, азарту, боротьби. Дивно, але за рік бігу все стало на свої місця. Чи дізнався я щось нове? Ні. Просто біг давав нові відчуття, а з ними – й інше розуміння життя. Дмитро Сафіоллін