Час невблаганно тече, забираючи у вічність події Великої Вітчизняної війни. Разом із ними йдуть із життя її свідки, учасники війни, захисники Батьківщини. От і ми, діти війни постаріли. Ми були такими ж її учасниками та свідками тих важких та героїчних років. Хоча, ці спогади залишилися в наших душах, забарвлених дитячою психологією, дитячими інтересами, дитячими іграми. Нехай наші нащадки продовжують сприймати війну, як страшне горе для багатьох мільйонів людей і все роблять для того, щоб назавжди викреслити її з людського життя.