У російській культурній історії було чимало жінок, які зуміли висловити і висловити себе в автодокументальних текстах (спогадах, щоденниках або листах), більша частина яких була опублікована за їхнього життя чи пізніше. І все-таки голоси цих жінок залишилися непочутими. Їхні тексти практично ніколи не ставали предметом наукового інтересу самі по собі, а не як історичні чи літературні джерела для біографій знаменитих чоловіків. Мета цієї книги - розглянути, як жінки першої половини XIX століття у своїх щоденниках, спогадах і листах пишуть про себе, точніше, «пишуть себе», як вони обговорюють і створюють прийнятні для себе моделі жіночності. Матеріалом дослідження послужили серед інших щоденники А.Керн, А.Якушкіної, О.Оленіної, мемуари Н.Дурової, автобіографія Н.Соханської, листування Наталії Герцен з А.Герценом, Г.Гервегом та подругами.