У цій новаторській роботі Девід Рауб Снайдер пропонує детальне розслідування судового переслідування та покарання сексуальних злочинців німецькою армією під час Другої світової війни. Таким чином Снайдер відновлює баланс між літературою про військове відправлення правосуддя за Гітлера та історіографією сексуальності та Третього Рейху. Хоча вчені приділяли значну увагу військовим правопорушенням, у літературі здебільшого нічого не йдеться про злочини, які караються згідно з цивільним законодавством.

У багатьох випадках реакція Вермахту на зґвалтування, сексуальне насильство, гомосексуальні «злочини», розбещення дітей, інцест, «расове осквернення» та зоофілія часто залежали від бажання правопорушника продовжувати носити зброю на користь своєї країни. Снайдер зазначає, що, всупереч загальноприйнятій думці, солдати на східному фронті часто отримували суворі покарання за сексуальні напади на радянських мирних жителів. Він демонструє, як військова доцільність і військова справедливість переплуталися й протистояли під час війни.

Снайдер також аналізує унікальну систему покарань і умовно-дострокового звільнення Вермахту, першу розробку цієї важливої теми англійською мовою. Система Вермахту функціонувала як фільтруючий механізм, який перенаправляв охочих солдат назад на фронт, водночас направляючи непокірних або «невиправних» солдатів у протилежному напрямку — до концтаборів для знищення через роботу в руках СС.

Підкріплюючись дослідженнями в Німеччині та докладними розповідями, які досі були недоступні англійською мовою, Снайдер пропонує нові погляди на правосуддя під час Вермахту та на ситуації гомосексуалістів, жінок і дітей під час війни.