У своєму разючому дебюті Хорхе Н. Феррер демонтує та перебудовує весь трансперсональний проект, формулюючи більш витончену, плюралістичну та духовно обґрунтовану трансперсональну теорію. Він застосовує новітні ідеї в галузі епістемології та філософії науки для вирішення основних питань психології та філософії релігії. : тонке картезіанство, духовний нарцисизм, внутрішньосуб'єктивний емпіризм і редукціоністський універсалізм. узгоджуються з цінностями духовного пошуку, але й розкриває багате розмаїття духовних визволень, духовних світів і навіть граничних реальностей.