Вони повернулися з війни до рідного міста. Їх не так багато. Ці хлопці бачили всю гидоту, кров та бруд чеченської війни. Вони повернулися зі своїм болем, з порушеною психікою, зі своїм поглядом на жорстокий та несправедливий світ. Вони повернулися додому, де на них ніхто не чекав, крім батьків та близьких. Хлопчикам сняться обстріли, зачистки, крики і стогін поранених, що горять як смолоскип БМП, смертоносні розтяжки, зруйновані будинки, чужі очі, повні сліз і ненависті, і від цих снів, як і від своєї покаліченої долі, нікуди, нікуди не подітися.