Саладин (1138–1193) — чи не найвідоміший і найшанованіший персонаж мусульманського світу, постать культова та легендарна. Він з'явився на історичній сцені в критичний момент для Близького Сходу, коли за панування боролися мусульмани та зайшли християни — хрестоносці із Західної Європи. Дрібний курдський воєначальник, Саладін став правителем Єгипту, Дамаска, Мосула, Алеппо, об'єднавши під своєю владою роздроблений на той час ісламський Близький Схід. Він розпочав війну проти хрестоносців, відбив у них священне місто Єрусалим і з доблестю боровся з найважливішим лицарем Заходу - англійським королем Річардом Левине Серце. Дивно, але Саладін мав незвичайний авторитет і пошану не лише у своїх підданих, а й у найнепримиренніших ворогів — хрестоносців. Його однаково хвалили і мусульманські поети, і християнські хроністи. Чим пояснюється це незвичайне шанування Саладіна? Французький автор Альбер Шамдор, який присвятив свою книгу історії войовничого султана, відповість на це та інші питання.