Другий роман незакінченої трилогії «Часи» (ін. назв. «Безчас, Час, Вічність»). Отримав гран-прі конкурсу літературних проектів «Томська книга» за 2007 рік (посмертно). Текст файлу дано за журнальним виданням. почав писати роман «Безчасність». Видавця на цю незвичайну, веселу і водночас щемливо безнадійну книгу не знайшлося. 2000 року книга все ж таки з'явилася — «за власний рахунок». Тираж її склав 75 екземплярів - на більше «власного рахунку» не вистачило. Того ж року, на першому фестивалі фантастики в Томську «Уранія» (організованому переважно стараннями одного з учнів Колупаєва Юлія Буркіна) Віктор Дмитрович влаштував щось на кшталт презентації «Безчасності». І досить похмуро пожартував: «Якщо пощастить, ви й цю книгу не помітите». , не взявся б друкувати. Надрукували, але після смерті. Віктор Дмитрович помер 4 червня 2001 року від серцевої недостатності, не доживши трьох з половиною місяців до свого 65-річчя.» © Смирнов С.Б. , виклади філософських концепцій стародавніх та їх обговорення Фабульність носить скоріше ілюстративний характер, або демонструючи світи Діоніса, Фалеса, Геракліта і т.д., або відтворюючи деталі античного світу (житло Сократа, гетери Каліпігі і т.п.). Безумовно, до прози Колупаєва не можуть бути пред'явлені критерії наукової коректності у викладі античних і сучасних філософських концепцій, мова повинна йти про їхню рецепцію сучасною свідомістю, свідомістю людини, що втратила моноідею, чи це християнська ідея, яка претендувала на істинність, будь це для радянських , марксизм, єдине вірне вчення. Хто може бути вчителем, водієм для людини, яка замислилася про сутність буття?» © Т.Л. Рибальченко

***«Він говорив так: «Прошу вибачення у всіх колись живих, які нині живуть і ще не народилися філософів, за те, що я, можливо, їх мови спотворив і перебрехав.» (…) Друга частина роману «Симпозіум» відбувається в будинку Вчених, де борються ідеалісти та матеріалісти, і кожен відстоює свою концепцію. Томськ стає і центром всесвіту, і окраїнним містечком, тобто поєднує в собі ознаки міст Росії, а може і світу. Тобто, таке символічне місто виходить». © Ольга Колупаєва ([email protected]), дочка письменника.