ВІД ПЕРЕКЛАДНИКА Коли Пол Блей уперше почув у якомусь клубі Орнетта Коулмена та Дона Черрі, їх ніхто не хотів слухати. Відвідувачі один за одним йшли. Карла Блей сказала йому: "Ці хлопці все грають точно на чверть тону вище." "Я знаю", - відповів Пол. "Ми повинні взяти їх на роботу." "Навіщо?" "Нам потрібно дізнатися, як це робиться." І дійсно - тільки ось цим "як це робиться" я можу пояснити той факт, що деякі люди реально читають продукцію нашого скромного видавництва. Що такого особливо цікавого у книгах про маргінальних музикантів? Як говорив Заппа - "що такого захоплюючого в людині, яка цілими днями сидить і малює на папері чорні крапки? Нехай краще думають, що я божеволію." Життя музиканта (якщо відволіктися від оргій у готельних номерах, що іноді мають місце) взагалі нудне і одноманітне — написав, записав, виконав. Вкрав - випив - у в'язницю, вкрав - випив - у в'язницю. Романтика! Якщо серйозно, то найцікавішим моментом у всьому цьому мені здається те, яким чином явним - м'яко кажучи - дивакам вдається не те що вижити, а й деяким чином реалізуватися в умовах практично повної відсутності інтересу до їхньої творчості з боку і публіки, і критики. Ще цікавіша сама механіка магічного акту творчості (саме завдяки якій люди типу Сан Ра перетворюють натовп чорних ледарів у духовну спільноту однодумців), але про це в книжках не прочитаєш. Я це знаю не гірше за інших, проте продовжую займатися тим, чим займаюся — тому що не можу втратити надію хоча б наблизитися до усвідомлення цього незбагненного феномену. Моя робота, звичайно, не позбавлена недоліків, але скажемо прямо — тим, чим займаюся я, не займається більше ніхто. А добре чи погано виходить — судити не мені. Чого ж більше. У зв'язку з усім цим мені спало на думку думка, що я не маю ніякого повного римського права позбавляти вас задоволення висловити своє ставлення до моєї роботи більш відчутним чином, ніж зазвичай. (З соціологічного погляду це також буде цікаво.) Вся минула, справжня і майбутня продукція Cachanoff Fucking Factory була, є і буде безкоштовною, але якщо раптом комусь захочеться підтримати мене матеріально, то для цієї мети на яндекс-грошах існує скринька 410015133 Все туди покладене буде прийнято з подякою, а якщо вам буде завгодно назвати своє ім'я, воно увійде в розділ special thanks нашого наступного продукту. Зараз же хочу сказати велике щире спасибі Дмитру Сенчакову, Григорію Чикнаверову, Сергію Юшину, Майку Севбо, читачам cachanoff.livejournal.com та p2p-спільноті Soulseek.ПК. 27 вересня 2011 року.