ВІД ПЕРЕКЛАДНИКА робота над книгою Девіда Шеппарда зараз здається мені явним відхиленням від моєї «магістральної лінії». У попередніх своїх роботах я суворо дотримувався того, що було мені найдорожче — висвітлення діяльності унікальних особистостей, що перевертали вгору дном навколишній світ, що роблять все по своєму і тільки по своєму, людей, після яких світ сучасної музики вже не міг залишатися таким, яким він був раніше — інакше кажучи, «шалених учених». Образ божевільного вченого завжди був мені неймовірно дорогий, і Фріпп, Заппа та Біфхарт повністю відповідають йому. У випадку Іно ми, звичайно, також маємо справу з вченим, але вже не божевільним. Іно — світська людина, яка хоч і створює свої унікальні світи, але робить це по-джентльменськи — не порушуючи загальноприйнятих «угод». У моїх очах – це мінус. Разом з тим не можна не визнати, що Іно зробив дуже відчутний внесок у сучасну музику, а його коло спілкування взагалі не має аналогів. Мабуть, це і є головною цінністю цієї книги — те, що на її сторінках читач із ким тільки не зустрінеться. Тут і Фріпп, і Вайатт, і Девід Берн, і всі інші U2 і Coldplay. Неабиякою гідністю є й те, що справді цікавий період інівської творчості - тобто. до On Land включно - описаний тут дуже докладно і цікаво, хорошим англійською (з таким хитрим прищуром) мовою. Так що про одинадцять місяців, витрачених на роботу, мені шкодувати не доводиться. Як і в інших своїх роботах, я викинув невелику авторську передмову, замінивши його своїм. Крім того, тут немає посилань на джерела (вони - дуже незручно - не позначені в тексті, а скопом віднесені до кінця книги; мене жахнула думка про те, щоб повністю їх тупо перебити з паперу). Але я впевнений, що читачеві цієї книги (якщо я вірно його собі уявляю) до таких дрібниць немає особливого діла. Сподіваюся, що нікому не спаде на думку брати за це гроші — пам'ятайте, що своїм «альтруїзмом» ми наближаємо світле майбутнє, де мистецтво буде free for all. (Автор падає на підлогу від сміху.) Сподіваюся, що Девід Шеппард нам простить. Зрештою, велике спасибі моїм друзям Григорію Чикнаверову та Дмитру Сенчакову за їхню неоціненну допомогу та постійну віру в мене, а також читачам cachanoff.livejournal.com за моральну підтримку. ПК16 січня 2011 року.