«…Дорогий читачу, книга, яку ти тримаєш у руках, про одного з таких подвижників — священика Павла Санталова, у чернецтві Ніфонте, що удостоївся перед смертю прийняти схиму. Батюшка Павло народився 1925 року в селянській родині. У шестирічному віці він змушений був піти за своїми розкулаченими батьками на заслання на Соловки. Далі сповідницький подвиг юного Павла продовжився у роки Великої Великої Вітчизняної Війни. Потім на нього чекали роки навчання в Московській Духовній Семінарії та Ленінградській Духовній Академії. У 1962 році після їхнього закінчення він прийняв священичий сан і служив на парафіях. Це був час Хрущовських переслідувань на Церкву та всіляких утисків віруючих, але отець Павло продовжував будувати та благоукрашувати храми, допомагав своїм парафіянам, згодом опікувався великою кількістю людей…»