Антоніна Самохвалова з відчайдушною гідністю несе тягар сильної жінки. Вона і коня зупинить, і в хату, що горить, увійде, і раму помиє. Але як же набридло нескінченно терти цю саму раму! Як важко бути сильним! Як хочеться звичайного тихого щастя! Кохання хочеться! Дочка Катя вже виросла, і їй теж хочеться кохання. І вона впевнена, що материнські помилки не повторить. Вона ще не знає, що в житті ніколи не буває, як у кіно. Та й слава богу, що не знає, адже без надії жити не можна…