Про Говарда Філліпса Лавкрафта, одного з найбільших письменників не тільки США, а й усієї світової літератури ХХ століття, вигадано стільки дивних пліток, що просто дивуєшся. Наприклад, стверджують, що він ненавидів людей, віддаючи перевагу кішкам, і не спілкувався ні з ким, виходячи з дому лише на нічні прогулянки. І це про людину, у якої до кінця життя одних "друзів з листування" було понад дев'яносто! А ще присутня обов'язкова байка про ненависть і відразу до жінок - про людину, яка протягом кількох років була цілком щасливо одружена і розлучилася не за своїм бажанням, а на прохання дружини. Про людину, у якої було безліч друзів - жінок, у яких закохувалися, яку майже обожнювали, але яка все життя зберігала вірність тільки одній - своїй єдиній дружині та коханій. І, нарешті, вершина всіх пліток і міфів - історія про "великого посвяченого", члена масонських і окультних орденів, який проповідував у своїх творах "великі та потаємні таємниці". Міф про Лавкрафта майже ні в чому не збігається з його реальним життям. І все-таки він продовжує жити та вітати. Ця книга не претендує на перемогу над міфом. Він сам створив цілу міфологію. І сам став міфом.