Я впевнений, - заявляє Сократ, - що насправді наступне життя існує, що живе відторгається від мертвого і що душі померлих продовжують жити». Ральф Вальдо Емерсон погоджується із цим. «Душа, — пише він, — потрапляє до людського тіла, як у тимчасове житло, ззовні і знову таки виходить із нього... вона переміщається до інших обителів, оскільки душа безсмертна».

У XX столітті газета «Сан-Франциско Екзаменер» від 26 серпня 1928 надрукувала наступне висловлювання: «Я прийняв теорію реінкарнації, коли мені було 26 років». Ця вражаюча заява, зроблена Генрі Фордом, поставила його в один ряд із небагатьма обраними американцями XVIII, XIX і XX століть, такими як Томас Едісон, Бенджамін Франклін, Том Паїн, Генрі Девід Торо та Уолт Вітмен. Всі вони вірили, що душа, тобто енергія, яка вдихає життя в тіло, після його смерті переходить у нове тіло. У міру того, як ми наближаємося до нового тисячоліття, кількість людей, які визнають реінкарнацію, дедалі більше зростає. У 1969 році Геллап Пол знайшов, що майже 20% американців вірять у життя після смерті. Аналогічне дослідження 1981 р. показало, що 23% усіх американців вірять у реінкарнацію — майже чверть населення. З кожним роком цей відсоток продовжує зростати. 1989 року аналітик Уолтер Мартін писав, що «останнє опитування щодо реінкарнації показало, що понад 58% опитаних американців або вірять у неї, або вважають її можливою».