У цій книзі немає жодної фантастичної історії; казки і без нас знайдеться комусь складати. Автори цієї збірки – серйозні реалісти, пишуть правду і лише правду, нічого, крім правди. Проте правда наша зазвичай така, що, знаючи її, читачі зазвичай хитають головою, докірливо кажуть: «Так не буває», – і розходяться по домівках, де на когось чекає чорна рука, когось – привид прабабки в шафі для білизни, кого -то - дружня вечірка, що відбулася чотири роки тому, когось - північний вітер, що заглянув на вогник і вже встиг поставити чайник. Але про це вони вже нікому не розкажуть, бо кому ж хочеться почути у відповідь: «Так не буває». А нам байдуже.