До уваги широкого читача пропонується науково-популярна книга про середньовічну історію Північної Русі – від Стародавньої Русі через питомий період до Московської Русі. Територіально дослідження охоплює Білозерську, Вологодську та Устюзьку землі. Історія цієї віддаленої околиці Стародавньої Русі проаналізована на основі різноманітних писемних джерел та з урахуванням новітніх археологічних даних. Показано шляхи інтеграції Півночі з метрополією, форми адміністративно-територіального влаштування великого краю в XV–XVII ст. і спадщина ординського ярма. Автор наголошує на характерному для даного регіону процесі «взаємного уподібнення» цивільних та церковних форм і структур в економічному та соціально-політичному освоєнні простору. У роботі з прикладу міст Вологда і Устюг розглянуто питання історичної демографії. Як досвід мікроісторії запропоновані нариси про інститут сім'ї та шлюбу у міських і сільських жителів Півночі, про першого і останнього вологодського питомого князя Андрія Васильовича Меншого, про історію селянської родини Ричкових з усть-вимської архієрейської вотчини в 1650-1670-х рр.. і особливо – про найбагатшого вологодського гостя Г. М. Фетієва. У роботі розкривається і соціокультурний аспект історії середньовічної російської Півночі: індивідуальні та колективні практики милосердя, бенкетів та братчин, а також усне та письмове, міське та сільське засади у повсякденному функціонуванні книжкової культури та грамотності.