Тові доводиться рано залишити навчання, щоб почати себе забезпечувати. Одна низькооплачувана робота змінює іншу. Її юність — «не більше ніж проста вада і перешкода», і, як і раніше, Тове прагне поезії, любові та справжнього життя. Поки Європа занурюється у війну, вона стикається зі безглуздими начальниками, ходить на танці з новою подругою, знімає свою першу кімнату, пише «справжні, зрілі» вірші і залишається повною рішучістю у своєму прагненні до незалежності та поетичного визнання.