Кентуки (не плутати з американським штатом Кентуккі!) - новомодна іграшка, електронний "домашній вихованець". На перший погляд в цих іграшках немає нічого особливого - звичайні плюшеві звірятка (білки, кроти, кролики і т. д.). Правда, замість очей у них вставлені камери, які ретельно фіксують все, що відбувається у будинку, куди потрапляють кентуки. До того ж кожен з них має свій непередбачуваний, а іноді і не завжди приємним характером, що обіцяє хазяям багато несподіванок. Чому ж весь світ немов збожеволів на цій забаві? Чому кентуки так міцно входять в життя не лише дітей, але і дорослих? І куди все-таки потрапляє те, що знято їх очима-камерами? На ці питання і не лише на них відповідає у своєму романі, що вже завоював велику популярність, аргентинська письменниця Саманта Швеблин (р. 1978), лауреат престижних літературних премій, чиї книги перекладені багато мов, а повість "Дистанція порятунку" увійшла в шорт-лист Міжнародної букеровской премії.