«… Все життя К. Леонтьєва розпадається на дві половини – до релігійного перевороту 1871 року та після релігійного перевороту. І в першу і другу половину життя він вирішує проблему особистої долі. Але в першу половину життя він вирішує цю проблему під знаком шукання щастя у красі, шукання „ultra-біологічного“, „життєво-напруженого“. У другу половину життя він вирішує цю проблему під знаком шукання порятунку від загибелі. Естетична захопленість життям і релігійний страх загибелі – ось два мотиви всього життя К. Леонтьєва. Інстинкт «антисмерті» та «безсмертя краси» діє і в тому, і в іншому життєвому періоді. …»