«Щоденник» Елен Берр із передмовою майбутнього нобелівського лауреата Патріка Модіано був опублікований у Франції в 2008 році і відразу став літературною та суспільною подією. Сьогодні його перекладено вже тридцятьма мовами світу. Елен Берр стали називати французькою Анною Франк. Весною 1942-го Елен 21 рік. Вона навчається у Сорбонні, грає на скрипці, оточена рідними та друзями, радіє книзі, яку отримала у подарунок від поета Поля Валері, закохується. Але настає день, коли треба вдягнути жовту зірку. Зникають знайомі. Ходять тривожні чутки про долю депортованих. Сім'я Берр може виїхати, врятуватися, але вони залишаються: поїхати — значить визнати, що вони чужі у себе на батьківщині, і зрадити тих, кому нема куди тікати. І вранці 8 березня 1944 р. їх заарештовують. У таборах Елен проведе майже рік і загине за кілька днів до звільнення табору Берген-Бельзен. — І тому писала щоденник. Чи здогадувалася вона, що через багато років він буде прочитаний? Чи боялася, що її голос затихне так само, як голоси мільйонів безслідно зниклих жертв? Відкриваючи цю книгу, добре було б помовчати, прислухатися до голосу Елен Берр і піти з нею поруч. Цей голос і ця душа залишаться з нами на все життя».