Основний масив імен знаменитих письменників дали XIX і XX століття, причому приблизно третина прозаїків із цього числа – росіяни. Майже всі великі письменники ХІХ століття, європейські і російські, вважали своїм священним обов'язком викривати несправедливість соціального ладу і за знедолених. Гоголь, Тургенєв, Писемський, Лєсков, Достоєвський, Лев Толстой, Діккенс, Золя створили цілу бібліотеку про страждання та прикрощі народних. Саме в художній літературі наприкінці XIX століття виникли й перші сумніви в тому, що людину та суспільство можна виправити та ощасливити за допомогою всемогутньої науки. А ще література створювала те, що лежить за межами можливостей науки – вона знайомила читачів із прекрасним та піднесеним, вчила відчувати та цінувати можливості рідної мови. XX століття також дало чимало шедеврів, що прославляють любов і шляхетність, вірність і мужність, які закликають до добра і справедливості. Представлені в цій книзі короткі життєписи ста великих прозаїків та характеристики їхньої творчості говорять самі за себе, відтворюючи історію людських думок та почуттів, які й сьогодні зберігають свою оригінальність та значущість.