Костянтин Михайлович Фофанов народився у Петербурзі. Батько поета був небагатим купцем, який торгував у столиці дровами, дід – олонецький селянин. Виховувався Фофанов у дешевих приватних пансіонах, хорошої освіти не здобув. Друкуватися почав з 1881, перша книга його віршів вийшла в 1887. Похмурі десятиліття 80-90-х років, час політичної реакції в країні, час занепаду сил і ідейного розброду серед російської інтелігенції, наклали на творчість Фофанова свою різку печатку. Фофанов виступав глашатаєм «чистого мистецтва», прагнув у своїх віршах уникнути вульгарної і грубої дійсності у світ чарівної мрії. Син «хворого покоління», він вшановував пориви борців за народне благо, співчував бідним і сирим, але в безсиллі перед злом лише протиставляв йому чисту, поетичну природу, складаючи романтичні казки про квіти та рослини. Поезія Фофанова пофарбована в мінорні тони; для неї характерна особлива співучасть, щедра різноманітність відтінків настроїв, відбитих у їх швидкоплинності, хиткість і приглушеність ліричних образів. Іноді його вірш, рвучкий і нервовий, псують банальні «красивості». У 80-ті роки Фофанов був одним із найпопулярніших поетів. Про нього тепло відгукувалися Лев Толстой, Майков, Чехов, його ніжно любив Рєпін. Фофанов багато в чому виявився близьким до символістів, які оголосили його своїм попередником. Життєвий шлях поета був з юності обтяжений постійною злиднями, хворобою, негараздами. Слава Фофанова наприкінці його днів уже закотилася. Помер він, залишивши велику родину, напівжебраком.