З дитинства Валентин боявся Нового року. Бо його не було. П'ять дитячих років він зустрічав новорічну ніч у лікарняній палаті, в якій нянечка після бою курантів вимикала світло. І загорнувшись з головою в ковдру, він згадував маму і тата і сестричку, що весело кружляли навколо новорічної ялинки. І кожен наступ Нового року в його вже дорослому житті мучив його цими спогадами, і страх і туга наступали знову. І якось випадково вискочивши на хвилинку з поїзда, він відстав від нього і був змушений провести новорічну ніч у глухому селищі пристанцій.