Головні герої оповідань молодого американського прозаїка Уеллса Тауера люди на межі нервового зриву. Вони самі заганяють себе в глухий кут, вибратися з якою їм під силу, але вони не завжди цього хочуть. Героїв Тауера не залишає відчуття постійної тривоги та постійної надії на співпереживання. Проза Тауера — це комічні ситуації, що раз у раз виникають і несподівано змінюються відчуттям чогось жахливого. У Тауера нова американська мала проза набула й нової мови — яскравої, відточеної і хльосткої. Завдяки цьому симбіозу Уеллса Тауера сьогодні називають «наступним найкращим письменником Америки».

Уеллса Тауера літературні критики називають «наступним найкращим письменником Америки». Двічі лауреат Pushcart Prize та володар премії журналу The Paris Review Тауер розпочав свою письменницьку кар'єру з публікацій у The New Yorker, Harper's magazine, GQ, The Paris Review та The Washington Post Magazine. До збірки «Двері в оці» увійшло дев'ять оповідань молодого американця, який наново відкриває жанр малої прози. Тауера порівнюють із Селінджером, Капоте та Кізі, адже слідом за ними він розповідає про тупикові та трагічні ситуації, про людей, які чекають не матеріальних благ, а тепла та співчуття. «У світі стільки безвиході,— каже Тауер,— що в моїх оповіданнях не може не бути теплоти». Разом з тим Тауер намагається розібратися в тому, що спонукає людей не чинити опір злу, приховувати свої почуття і лицемірити. Проза Тауера — чудове нагадування про те, що одне з головних завдань письменника — знайомити читача з новими світами. Los Angeles Times