Багато у нас поетів, які нібито належать до андеграунду, а насправді банально розкручуються на темі власної знедоленості, подібно до шахраїв, які видають себе за калік і просять милостиню. Але у Жукова все серйозно. Тут не гра. І тому написане ним – серйозно, значимо. Він видає книгу, яка свідомо не буде популярна у нечисленної публіки, що читає. Але ця книга, повторюючи слова класика ХІХ століття, томів багато важче. Бо це справжнє.