«Макс спритно змахнув спінінгом і закинув приманку до самих очеретів біля краю берега. Прямо щуці під ніс. А сам він стояв на носі гарного білого катера. Високий, стрункий, у чорних окулярах, з голим торсом, засмаглий і м'язистий, наче оживши пам'ятник усім рибакам узбережжя. Хоча на простих рибалок, змучених життям пропитих мужиків, він був схожий на те, як витончений лебідь на помийну ворону. І ворона, і лебідь – птахи, обидві літають, але виглядають по-різному і на землі, і в небі…»