«Півстоліття кохання» — так назвав Войскунський свою Головну Книгу, багаторічну працю. Біографія автора розгортається як мемуарний роман із кінця 30-х до кінця 80-х років. Тут і бакинська шкільна юність, і картини довоєнного Ленінграда, і — великим планом — війна на Балтиці, оборона півострова Ханко, блокадні дні та ночі Кронштадта. Тут багато подій у житті країни. Автору пощастило вижити, і він ніби веде діалог зі своєю долею. А вона щільно переплітається з долею дівчини з паралельного класу, якою Войскунський освідчився на шкільному випускному вечорі. Їхні стосунки, їхнє піввікове кохання і становлять основу сюжету цього мемуарного роману.