Один із найпронизливіших романів про кохання. У двадцять п'ять років Жюльєн зустрів кохання всього свого життя, але кохання виявилося стражданням з рідкісними спалахами сліпучого щастя. Життя йшло своєю чергою, витікали роки, а любов продовжувала в ньому жити невиліковною хворобою. Кар'єра, сім'я, діти, успіх — Жюльєн мав усе, — усе, крім щастя. Чи можливо прожити без кохання? І чи варто прагнути до неї, мріяти про неї, якщо вона несе стільки болю? Невеликий роман Боба Белланки немов тест на наявність душі, і ті, хто не втратив здатність відчувати, надовго запам'ятають цю пронизливу, сумну та гарну історію кохання та самотності. У книзі немає дурної сентиментальності та фальшивого пафосу, лише гранична щирість і оголені почуття людини, яка пізнала кохання, як у «Самотності в мережі» Я. Вишневського та «Історії кохання» Е. Сігала Боба Белланки Роман точно торкнеться тих сердець, які відкриті і щастя, і страждання.