Наша епоха, яка сама себе назвала новою, чи закінчилася, чи добігає кінця. Залишається спостерігати, як – здавалося – нещодавно зведені ідеологічні, культурні, філософські конструкції покриваються сіточкою тріщин, обсипаються, а потім повільно руйнуються, оголюючи те, що раніше було приховано від стороннього погляду, свою структуру. Есе Кирила Кобрина, зібрані під цією обкладинкою, – про влаштування деяких книг, з яких ця епоха була зроблена. Пертурбації з черепом автора трактату XVII століття про похоронні урни; лондонські благодійні крамниці, де закінчують своє століття твори, що ще недавно хвилювали публіку; лютий мізантроп Свіфт, гидливий мізантроп Володимир Сорокін; Володимир Ленін, Франц Кафка, Томас Манн, Хорхе Луїс Борхес, Олександр Кондратов та інші творці нашого культурного побуту – у новій книзі Кобрина. Автор дивиться на руїни нового з меланхолією та вдячністю. Есе, що увійшли до книги, публікувалися у паперових та електронних виданнях протягом останніх п'яти років.