«…Зодчий підвівся і подивився крізь бійницю. Видима частина Зокона втратила глибину і контрастність, затягнувшись легким білим серпанком. Звідкись здалеку, наче з-під землі, почувся слабкий гомін. Він повільно наростав, поступово і невідворотно захоплюючи свідомість, безцеремонно проникаючи в кожну клітинку тіла. Відчутно зростала вібрація. Зодчий продовжував вдивлятися в клуби мутного туману, який пінними валами наповзав на «стартовий майданчик». Незабаром низький гул перетворився на гуркіт і почав відчутно тиснути на голову, ніби гігантська долоня велетня. Далеко попереду важко вдалося розглянути щось чорне і масивне, що видавлювало себе з туманного хаосу, на який перетворилася вся зона конфлікту. На межі непроникно-чорного антрацитового тіла, що виникає немов з нізвідки, клекотіли божевільні вихори. Безперервно зриваючись з багатометрової висоти, вони люто вдарялися об землю і розсипалися на всі боки, наче горошини з пакету, що лопнув. Вугільний колос продовжував розбризкувати навколо себе бурхливі фонтанчики, з зростаючим темпом ударяючи їх об землю. Зодчий напружився. І недаремно: з тих, що лопаються, наче шкаралупи горіхів вихорів, почали з'являтися «недовиходці». Зодчий без особливих зусиль визначив двох «арлекінів» і кількох «ходульників». Потім все закрутилося з такою шаленою швидкістю, що стало колись розглядати і класифікувати породження «громового» Переходу — треба було давати відсіч всій цій орді, термін акліматизації якої в місцевих умовах не перевищував кількох хвилин…» Жанри: фантастичний бойовик Сюжет: «провалився в…» , виживання, таємниця. Герої: звичайна людина вогнепальна, холодна, метальна. Слоган: «Не плюй у колодязь з якого доведеться пити».