Ігор Шестков (Igor Heinrich Schestkow) почав писати прозу російською мовою в 2003 році, після того як перестав малювати і виставлятися і переїхав із саксонського Кемніца до Берліна. Перші роки він, як і багато інших письменників-емігрантів, згадував і переробляв у прозі життєвий досвід, отриманий на батьківщині. Ці оповідання Ігоря Шесткова увійшли до книги "Вакханалія" (Алетейя, Санкт-Петербург, 2009). Справжня збірка "страшних оповідань" також містить кілька текстів ("Наваждення", "Принцеса", "Карбункул", "Хмара Оорта", "На шиї у боцмана", "Лабораторія"), дія яких відбувається як би в СРСР, але вони вже втратили свою справжню реалістичну основу, і, маскуючись під спогади, -являють собою фантазії, звернені в минуле. В інших оповіданнях автор переробляє "західний" життєвий досвід, послідовно створює свій варіант "магічного реалізму", не вагаючись, посилає своїх героїв у постапокаліптичні, сюрреалістичні, посмертні світи, спостерігає за ними, записує та перетворює ці записи на короткі оповідання. Гротеск і перебільшення тут не ведуть читача в нетрі безглуздих фантазій, а навпаки, дозволяють наблизитися до справжньої реальності нового часу та світовідчуття нової людини.