Карл Ясперс (1883–1969) прославився насамперед як філософ, один із основоположників екзистенціалізму, чий вплив відзначали Альбер Камю, Жан-Поль Сартр, Ханна Арендт. Однак Ясперс був не тільки філософом, а й лікарем-психіатром, і «Загальна психопатологія», що виросла з його докторської дисертації, – результат кількох років роботи в психіатричній лікарні. Ясперс був глибоко не задоволений підходами, що існували в його час до вивчення і лікування душевних хвороб, він вважав, що ця галузь медицини знаходиться в глибокій кризі, і поставив собі амбітне завдання розробити нові наукові підстави для психіатрії. Фактично він створив філософію психіатрії, розробив нову мову та категоріальний апарат для опису та класифікації психічних розладів. Перше видання «Загальної психопатології» вийшло 1913 року, коли Ясперсу було 30 років; книга стала справою його життя, при кожному перевиданні він переробляв та розширював її – аж до 1959 року, коли вийшло 7-ме видання. Це класика психіатричної літератури, настільна книга психіатрів, яка, незважаючи на інтенсивний розвиток наук про людський мозок і психіку в останні десятиліття, залишається незамінною. Ухвалені сьогодні діагностичні критерії, як і класифікація психічних розладів, як і раніше, ґрунтуються на ідеях та методах, викладених у цій роботі.