Костромське село Щеликове означає для вітчизняної драматургії не менше, ніж псковське Михайлівське для російської поезії. Тут, у заповідному боці, Олександр Миколайович Островський працював над половиною з півсотні своїх п'єс, серед яких «Безприданниця», «Остання жертва», «Вихованка», «Дикарка», «Світить та не гріє»… У казковій тиші цих місць з'явилося і несподіване диво – «Снігуронька». В основу книги костромського історика, краєзнавця останньої чверті XX століття Віктора Бочкова, наділеного даром захоплюючого оповідача та глибокого дослідника, покладено маловідомі архівні джерела, а також розпитування нащадків великого драматурга.