Монографія є узагальнюючою роботою, покликаною висвітлити різні сторони служіння православного духовенства острова Сахалін у другій половині ХІХ століття. Пастирська діяльність священнослужителів Сахаліну протікала в суворих умовах, що вимагали апостольської подвижницької праці та найвищого ступеня самозречення. Ведення місії серед корінних народів, духовне окормлення засланця острова було пов'язане з численними ризиками для життя і здоров'я священнослужителів. Незважаючи на всі труднощі острівної дійсності, діяльність духовенства острова Сахалін загалом відповідала ідеалам пастирського служіння та основним принципам православного місіонерства.