«…Тор щосили біг по вузькому гірському перевалу прямо на краю скелі. Тепер вони були лише в десяти ярдах, досить близько, щоб він почав виймати меч, зміг стрибнути в повітря і почати вбивати їх. Тор опустив руку до рукояті свого меча ... І в цю хвилину це сталося. Раптом у Тора під ногами виникло дивне почуття і він почав втрачати рівновагу. Тор подивився вниз і з жахом побачив, що стежка почала руйнуватися. Не встиг Тор відреагувати, як дорога піддалася через зсув і гігантську лавину. Тор відчув, що він ковзає, після чого почав падати прямо вниз із крутого схилу. Гора змінилася брудом, пом'якшеним дощами. Він не міг контролювати своє ковзання по бруду, він ковзав все швидше і швидше, на сотні футів униз. Він кричав, і його брати ковзали поруч із ним…»