Владія – серединна земля, що розкинула свої межі між Оридонією на заході, Червонозем'ям на сході та Велиководдям на півдні – безмежна та багатолика. Безліч народів населяє її, безліч чудес криється в її утробі. Одним із найбільших є нездатність наймогутнішої стихії – вогню – опанувати цю землю. Жодне полум'я, ні навіть іскра не спалахували на теренах Владії багато епох. То була воля Багатоликого – великого бога, який створив перших жителів Владії і давав їм небачену силу. Перетворившись на магів, Найяскравіші, так вони самі величали себе, запишалися своїми силами і захотіли встати нарівні з великим богом. Відбулася битва за владу над сущим, і Владія – арена битви – палала, подібно до вогнища. У тому полум'ї згоріли всі, і не було ні переможців, ні переможених. Багатоликий зрозумів свою помилку, оплакав загиблих від його недоглядів, і дарував Владії нове життя без вогню та великих магів. Тих із найяскравіших, хто пережив битву, він ув'язнив у глибокі підземелля гір, поставивши над ними вартових, прозваних доувенами. Так сподівався він більше ніколи не повторити колишню помилку. Але найяскравіші не змирилися з поразкою. Епохи змінювали одна одну і приспали очі багатоликого. Великий бог не помітив темряви, яка виповзла з підземель Доувенських гір і тонкими струмками розтеклася по відомому світу. Першими, хто зіткнувся з нечистістю виявилися людомари – жителі найвіддаленішої та найнебезпечнішої частини Владії – Чорних лісів. Затворники, самітники, нелюдні мисливці, одинаками проживали людомари в хащі і не думаючи про те, яка доля приготовлена їм богами. Син Стригуна нічим не відрізнявся від інших лісових мисливців. Його розмірене і звичне небезпекам життя порушується низкою неприємних і багатозначних зустрічей, дивних явищ та знаків. Найменше людомар хоче знайти пояснення їм, але кругообіг подій різко змінює його життя і тягне у прірву, з якої немає повернення до минулого.