Він - авантюрист. Він спритний, хитрий, щасливий і має рідкісний стиль в'єтнамського карате. Йому протистоять: олігархи та відморозки, спецслужби та сатаністи, бійці кунг-фу та бандитські кілери, перевертні у погонах і навіть без. Але у нього є надійні друзі, вірна кохана та величезний талант до виживання. Знайомтеся – його звуть Ігнат Сергач, людина-пригода, людина, яка перемогла страх. Він не боявся залишати сліди, бо знав: вранці золоте сонце розплавить фальшиве срібло ночі і всякий слід зникне, розчиниться в дзюркоті струмків, згине в пелені туманів. Підліток знайшов, що шукав, у глибині ялинника. Могильний горбок, що не встиг просісти, поспіхом закидали сухим хмизом, припорошили жухлими голками. День-два – і горбок осяде, стане неглибокою ямкою, наповненою талою водяною каламуттю. Ще пару-трійка днів – і могилу не зміг би відшукати навіть він, який знає цей могутній ліс не гірше за власну хатинку. Грубі, звиклі до важкої праці долоні черпали жменями коричневі земляні катишки, міцні, вже недитячі руки працювали вправно і злагоджено. Не перестаючи копати, підліток озирнувся – між ялинових лап завмер вовк. Величезний сірий звір дивився в обличчя людині, і два місяці відбивалися в розширених чорних зіницях, і яскраво світилася жовтим райдужна оболонка розумних звіриних очей. Звір опустив морду, вильнув хвостом по-собачому. Підліток витяг губи трубочкою, зашипів. Вовк позадкував, плутаючись у лапах, наче цуценя, підтиснув хвіст і побіг геть. …»