Настав Ітутін — час ганебного страху в душах людей, коли наймогутніші мисливці не висовують носа зі своїх голку, ніби в повітрі розлита смертельна отрута, і пошепки передають один одному: «Neswa kuche wuk» — «всі три змерзлися разом», — маючи на увазі землю, небо і повітря. Термометр, можливо, і не наголошує на небезпеці, оскільки людина не обов'язково вмирає при температурі в п'ятдесят або шістдесят градусів нижче нуля, але повітря сухе, наче порох, і так нерухоме, що якби хтось В такий мороз і подорожували Швидка Блискавка, вовк, у чиїх жилах текла крапля крові собаки, і Світлячок, прекрасна юна шотландська вівчарка, господар якої помер і яка залишила вмерзлий у лід корабель із людьми, товаришами господаря, обравши Швидку Блискавку своїм чоловіком. День і ніч — якщо рахувати по годинах — вони брели прямо до центру великої безплідної снігової рівнини, що розкинулася між переораною древнім льодовиком тундрою Арктичного узбережжя і першими лісовими масивами за сотні миль на південь. За цей час вони пройшли миль п'ятдесят, і в стрункому тілі вівчарки почала накопичуватися непереборна втома. Часом траплялося, що, лягаючи на сніг відпочити, вона тихенько скигнула, сумуючи по кораблю, за теплою підстилкою і смачною їжею — по всьому тому, що вона покинула заради свого дикого супутника, який одного разу врятував її від Уопаска, полярного ведмедя, і потім бився за неї з цілою зграєю корабельних собак.