Що, якщо припустити, що голуби читають уривки наших газет біля метро та книги на звалищі? Що розвиненою свідомістю мають не лише люди, а й собаки, дерева, безіменні пальці? тромбоцити? Цеглини, фіранки? Шкірка хліба у дірявій кишені в'язня? Платформа станції, на якій збираються живі та мертві? Якщо всі істоти та об'єкти в цьому світі спостерігають за нами, освоюють нашу мову, розуміють нас (а ми їх, зрозуміло, ні) і кажуть? Не вірите? Все радикальним чином зміниться після того, як ви перетнете простір яскраво сюрреалістичного – і страшно реалістичного роману Інги К. Автор створює шокуючу модель – ні, не умовного майбутнього (майбутнє – фейк, як стверджують герої). Прекрасну і страшну модель сьогоднішнього вечора, максимум завтрашнього ранку. Коли всюди «проза» вже перемогла «поезію» і поетичні групи, як і молодіжні субкультури, переслідуються збройними загонами берсерків. Коли демонстрантів розстрілюють. Коли великого поета викрадають і намагаються насильно перетворити на літературного негра ... того, хто зодягнений найвищою владою, має все (крім таланту), але мріє про славу поета. Як вижити в цьому люто-яскравому світі? Як дихати? Як любити та рятувати? Читайте – і думайте самі.

Інга Кузнєцова – поет і прозаїк, перекладений вісьмома мовами світу, лауреат премій «Тріумф» та «Московський рахунок». Автор п'яти поетичних книг та гучного роману «Печворк» (2017). «Проміжок» – другий роман автора.